Якщо у вашій “аудіовізуальній” аудиторії є студенти з Луганська, Сіверськодонецька чи Нової Каховки – назва творчого проєкту з’являється сама собою …
00:00 Інтро
00:09 “Ми не чекали на порятунок”. Аксінья ПРИГЕБА (лист до Луганська): “Перші поразки, перші перемоги, перші подряпини на колінках – саме такою я пам’ятаю себе в Луганську. То як дев’ятирічна дитина сприймає війну? Та ніяк, насправді…”
03:31 “Місто, яке говорить спогадами”. Олександра СЕРЕДА (лист до Сіверськодонецька): “Це українське місто. Коли знищують місто – знищують і спогади. Скільки б його не знищували, скільки б не окуповували, ми всі повернемося додому…”
08:14 “Усі дороги ведуть додому”. Дарина ПОЛІШЕВСЬКА (лист до Нової Каховки): “Ти являєшся мені у снах. Пам’ятаю затишну дніпровську набережну, твої вулиці, що ховалися в тіні вишень і абрикосів. Ти не просто місто. Ти – дім. Я вірю, що одного дня знову побачу тебе – вільну, відроджену, сильну…”
11:22 “Лист до мого села”. Дмитро САМУСЬ (лист до Жденієво): “З лютого 2022 року наше село стало домом для тих, хто втратив свій. Мій лист до села, яке не злякалося, не закрилося, а відкрило серце…”
14:52 “Києве, я люблю тебе”. Дар’я РЕМЕЗ (лист до Києва): “Я живу навпроти дому на Лобановського, який пошкодила ракета у перші дні повномасштабного вторгнення, знісши кілька квартир під нуль. За кілька днів будинок відбудували і зараз він виглядає ще краще, ніж до того…”
19:58 “Море”. Сюзанна РІВНЯК (лист до Одеси): “Немає вже того безтурботного шуму прибою. Він змінився. Тепер хвилі звучать так, ніби щось згадують, ніби шепочуть імена тих, кого ми втратили…”
Творча майстерня професора кафедри аудіовізуальних медіа НН Інституту журналістики Олеся ГОЯНА
